Хмельниччина. Слово про ветерана

Спорт – справа усього життя
Віктор Сидорович Горбатий – з тієї небагаточисельної когорти, хто перетворив заняття спортом з простого захоплення на справу усього життя. Він народився у Городку. Життя було доволі непросте: з юних літ хлопчина пізнав, що таке скрута, безгрошів’я і важка праця. Та не зламався, не втратив надію на краще, а, по-чоловічому, знайшов собі підтримку й опору в активному способі життя.

Полюбляв полювати на дичину, ганяв м’яча, бігав на ковзанах і лижах, накручував кілометри на велосипеді, вів боротьбу інтелектів за шаховою дошкою. Не полишив цього і після служби в армії, коли влаштувався спочатку на верстатобудівний завод у рідному Городку, потім – на Хмельницький завод трансформаторних підстанцій (нині – ПАТ «Укрелектроапарат»).

- Вікторе Сидоровичу, розкажіть, будь ласка, про своє захоплення?
- Той гарт, що я отримав у дитинстві, допоміг і в майбутньому, коли довелося заробляти на прожиття. Я просто прикипів до спорту та й на підприємстві йому приділяли неабияку увагу і всіляко підтримували. Вже не полював, але шахи та ковзани – це було моїм захопленням. Однак найбільше часу присвячував футболу, лижам і велосипеду. Виступав за підприємство на різноманітних першостях, в тому числі – в міських, районних та обласних змаганнях. Були в призах у футболі, на змаганнях ФСТ «Колос» виборов перемогу на дистанціях 5 та 10 кілометрів, і на велосипедних трасах теж здобував призові місця.
- Мені відомо, що у Ви взяли на себе ще й благородну місію..
- Вирішив трохи допомогти визначитися у житті та зміцніти юним. Узяв під опіку групу школярів та створив команду велосипедистів і скільки трудився на заводі, а це - майже десять років, стільки ж опікувався ними. Займали призові місця, були й срібними призерами загальнокомандного заліку.
- Що Ви ставили за мету?
- Звичайно, тренер хоче бачити результат своєї праці. Та, як мовиться, пізнавши сам нужду і труднощі, намагаєшся допомогти іншому їх перебороти, тому для мене було вкрай важливим те, щоб відволікти дітей від згубного впливу вулиці, шкідливих звичок, підготувати до дорослого життя упевнених в собі та дужих майбутніх трудівників і захисників Вітчизни. Більшість з майже сотні моїх вихованців стали розрядниками, відомими спортсменами, інші просто зміцніли фізично, духовно і поповнили колективи підприємств, установ та організацій. Головне, що вони стали справжніми людьми з великої літери. За підтримку та допомогу в придбанні форми, технічного спорядження я щиро вдячний керівництву підприємства і покійному голові профкому Йосипу Анатолійовичу Крамару, без чого ця благородна справа могла б і згаснути.
- Ви зауважили, що попрацювали лише з десяток років у Городку, що ж було далі?
- Знову настали нелегкі часи і мені довелося їхати на заробітки в Мордовію, на заготівлю лісу. Враховуючи кліматичні умови, знову поряд зі мною були лижі, отож спортивної форми не втрачав. Повернувшись, оселився у Хмельницькому, де органічно влився в колектив заводу трансформаторних підстанцій, працював слюсарем-ремонтником - майже тридцять років. Як і на попередньому, так і на цьому підприємстві значну увагу приділяли спорту. Багато людей залишилися вдячними колишньому директору Євгену Петрашу, за підтримки якого збудовано не один хокейний корт та інші споруди, причому не тільки в обласному центрі. Я вдячний і тодішньому голові профкому Марку Григор’єву, який, окрім потужної підтримки спортивних ініціатив, допоміг мені з житлом.

Словом працював, а кожну вільну хвилину присвячував улюбленій справі. Ще один сезон відкатав на велосипеді. Було цікаво випробувати себе. Тож якось у відпустку з метою підтягнути до змагань фізичні кондиції сів за кермо й, стартуючи в Хмельницькому, об’їхав Карпати, Закарпаття (Івано-Франківськ, Яремче, Ворохта, Мукачеве, Виноградово, Ужгород…) та повернувся в обласний центр. Справжнім випробуванням став петляючий і затяжний підйом Переченського перевалу. Витримав… У подальшому займався переважно футболом і лижами, беручи участь в зимовому багатоборстві. Міські чемпіонати, обласні, всеукраїнські змагання у складі заводської збірної. Грамоти, медалі, кубки спортивного товариства «Авангард», обласної організації галузевої профспілки…

- То що ж таке спорт, Вікторе Сидоровичу?
- Передусім гарне самопочуття, здоров’я, сила працювати, підкорювати вершини і навіть творити. Безумовно, все потрібно робити без перенапруги і, головне, – регулярно, з дитячого садочка – до глибокої старості. Не займалися в дитинстві – можете, порадившись з лікарем, розпочати в будь-якому віці. Потроху, з ходьби, легенького бігу, а далі – що душа забажає. І ви помітите наскільки стане легше, куди подінеться більшість хвороб.
На жаль, мені прикро, що, окрім тих ДЮСШ, які ще лишилися, дітям фактично ніде повноцінно займатися спортом. Хіба за великі гроші в комерційних спортклубах, басейнах тощо. А дорослим? Мабуть, тільки на небагатьох великих промислових підприємствах та в деяких установах і організаціях. Тому хочеться сподіватися, що ми подолаємо усі труднощі і держава візьме все найкраще, що було колись, й на основі цього створить нову вітчизняну систему фізичного розвитку.

Валерій Кутний, голова профорганізації ПАТ «Укрелектроапарат» влучно зазначив:
- Заняття спортом завжди були і є запорукою здоров’я людства, незалежно від вікового цензу, майнового стану та діяльності людини. Це чудово розуміють Заслужений машинобудівник України, голова товариства Євгенія Косковецька, керівники виробничих підрозділів нашого товариства, профком. Тож маємо відповідну підтримку: за ініціативи профкому та сприяння адміністрації було виділене приміщення для спортивних потреб. Щоправда, на ремонт та придбання усього необхідного профактивом було вкладено зусилля і значні кошти, але тепер це – сучасні спортзали з тренажерами та іншим обладнанням, де 60 і більше заводчан після роботи щодня мають змогу зміцнити здоров’я. З часом колектив поповнюється молодими кадрами, які наш профспілковий комітет відразу бере під свою опіку, залучаючи до різноманітних культурно-масових та спортивних заходів. Проводимо внутрізаводські спартакіади, приурочені до різних дат – дня заснування заводу, професійного свята та ін. Вручаємо переможцям і призерам кубки, грамоти і формуємо з них команду підприємства для участі в міських, галузевих обласних і всеукраїнських змаганнях, в організації яких беруть активну участь Федерація профспілок області, обком профспілки працівників енергетики те електротехнічної промисловості України, ЦК галузевої профспілки. Спорт – це потрібна справа і ми будемо її продовжувати.
Людмила Вільчинська, голова обкому профспілки працівників енергетики те електротехнічної промисловості України:
- На нещодавній обласній галузевій спартакіаді команда товариства підтвердила свій високий спортивний потенціал, здобувши перемогу, хоча й у спину дихала потужна команда Летичівського РЕМу.
Сьогодні, незважаючи ні на що, спортивній роботі профспілки стараються приділяти належну увагу, проте нас вкрай турбує, що з кожним роком змінюється державний підхід до розвитку фізкультури й спорту на рівні трудових колективів, міст, районів. Шкода, але не в кращий бік. На жаль, «потурбувалися» і про дітей – майбутнє нації: з січня поточного року з бюджету Фонду соцстрахування з ТВП вилучено видатки на часткове утримання ДЮСШ. Тож ми будемо добиватися покращення ситуації на місцевому рівні, а Федерації профспілок України побажаємо поряд з відстоюванням соціально-економічних і трудових прав, що безумовно важливо, подбати про створення умов для занять спорту дорослим, а головне – дітям. Саме вони – потужний резерв трудових колективів. І цей резерв має бути здоровим та дужим, адже тоді й праця буде плідною.
Анатолій Лагунець, зав.прес-центром Федерації профспілок Хмельницької області.

На фото з домашнього архіву В.Горбатого: 1.Супровід Олімпійського вогню, крайній зліва – В.Горбатий, в центрі в білій майці – В.Кутний (голова профкому ПАТ «Укрелектроапарат»), 80-ті рр. ХХ ст.
2. У складі збірної команди електротехнічної промисловості. Перед забігом. 1982 р.
3. З вихованцями – велосипедистами. Городок (1974 р.).
4. В.Горбатий - переможець кросу на 5 км. Нагороджує голова обкому профспілки Г.Цехмістер (орієнтовно 1982-83 рр.)
5. Спогади: не один десяток років пліч-о-пліч у спорті з Заслуженим працівником фізкультури і спорту України, колишнім головою ФСТ «Авангард» та ВФСТ«Колос» М.Ковальовим.